Основний театр міста – це, безумовно, Театр ім. М. Заньковецької; до 1944 р. – театр Скарбка. Його побудували 1842 р. і він довший час був найбільшою театральною сценою Європи після театрів Мілана й Дрездена. Цікаво зауважити, що театр був збудований коштом всього однієї персони! Серед осіб, імена яких закарбовані на скрижалях історії нашого міста назавжди, граф Станіслав Мартин Скарбек гербу «Абданк» Скарбек (1780 – 1848) займає одне з найпочесніших місць: такого щедрого мецената львів’яни більше не бачили.
С.Скарбек був натурою суперечливою. Спритний підприємець, поціновував мистецтва й прихильник театру, а водночас – марнотратник, перелесник, постать у дусі Казанови й інших авантюристів зламу XVIII – XIX ст. Все своє життя граф торгував лісом, металом, паливом, збіжжям, мукою, м’ясом, волами, пивом, горілкою, купував маєтки, коштовності й антикваріат. Про його марнотратство складали легенди (розповідали, як за романчик із служницею граф розплатився наповненим банкнотами капелюхом), й фантастичними проектами (наприклад, поєднати каналом Дністер із Сяном). Нераз гр. С.Скарбек не мав у кишені й шеляга. Проте фортуна усміхалася йому – і невдовзі граф, сплативши борги, знову тринькав гроші до останнього крейцера.
Насамкінець – кумедна історія про співпрацю Скарбка з графом Олександром Фредром.
Скарбкові не щастило з жінками, він так і помер самотнім. Але 1814р. він одружився з княжною Софією Яблоновською. Ось як це було. Під час балу у Львові на честь неаполітанської королеви Кароліни господар балу гр. С.Скарбек відкрив забаву, запросивши до танцю не королеву (що передбачав етикет), а п’ятнадцятилітню княжну. То був скандал. Але королева усміхнулася, а С.Яблоновська була настільки вражена, що погодилася вийти заміж за свого кавалера. Шлюб виявився нетривким. Після затяжного судового процесу про розлучення кн. С.Яблоновська вийшла заміж за графа Олександра Фредра – славного комедіографа (та є бабцею митрополита Андрея Шептицького). Так Скарбек і Фредро швидко знайшли спільну мову, п’єси Фредра регулярно ставив театр Скарбка. Натомість в підросійській Варшаві твори Фредра не пропускала цензура, в Кракові був театр, але замаленький. Тож цілком можливо, що мало б хто нині знав ім’я Фредра – якби не Скарбек.
Бажаєш дізнатися більше? Замов екскурсію!
Т. Рибровський. Театр Скарбка (1900). Вікіпедія
