Депутатами Галицького сейму обиралося рівно 200 галицьких українців. Серед них був також Микола Ковбасюк (1817 – 1889) – війт Вербіжа (нині с. Верхній Вербіж Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.), посол на Сейм і до Райхсрату у 1861-1869рр. Як зразок галицької політичної сатири, передруковуємо його некролог з коломийської «Русской Рады» (1889, №7). «Николай Ковбасюк, господар в Вербіжі під Коломиєю, бувший посол Сойма краєвого і думи державной за часів митрополита Литвиновича, член ради і виділа повітового коломийського і зажиточний чоловік, упокоївся перед тижнем на 72 році життя. Покойний Николай держав з самого початку в львовськім Сеймі с русинами і виступав остро при сервітутових справах, так що поляки в 60-тих роках із злости за кождим русином, котрий відважився по-русски говорити на улици или взагалі на публичнім якімсь місці, насміваючись кричали о! се ковбаса, якоби тим самим хотіли сказати о, дивіться, се другий Ковбасюк! Вибраний Соймом до думи державной в Відні, там совсім не міг промовляти, бо і слова не розумів по-німецьки, та лиш руку втогди підносив при голосуванню, коли пок. митрополит Литвинович на него моргнув, а з того розумієсь, всі німці сердешно сміялися. Світлиї русини на раді межи собою постановили пок. Николая до Львова більше не вибирати на посла, бо ту поляки без воли русинів були би його снова з-помежи себе вибрали до думи державной і снова русинів на сміх виставили. Як сказали, так і сділали! Тоє огорчило до крайности честолюбивого Николая, котрий більше себе шанував, як честь всіх русинів і від того часу зачав так танцювати, як йому пани заграли. Всюда на кождім кроку старався руській справі бороздити, слухаючи підшептів наших недругів, а при виборах ставав по стороні противників і за їх кандидатами межи селянами агітував. За то «басовали» йому і стискали руки урядники староства і виділа ради повітовой, що чрезмірно його фальшивій думі схибляло! Свою ненависть до той степени посунув, що майже кождого руського священика і на очи не хотів бачити, а з своїми панотцями вічно «коти дер» і їх процесував. Для селян, своїх собратій, був пок. жестокосердечним і немилосердним, хотів, щоби кождий безвзглядно його воли повиновався, інакше з цілої души його ненавидів. Одно лиш, що в його користь промовляло, було тоє, що ніколи своєй церкви не отлучався і на отновленьє і украшеньє которой много із своєго маєтку ложив. На його похоронах нікто, але то словно нікто із коломийських панів не явився, котрі за життя до него в кождій нечистій справі охотно удавались, с ним розцілововались, обнимаючи його сердешно. Так то кождому русинови буває, котрий недругам вислуговуєся! Най кождий з перекиньчиків затямить: що панська ласка на бистром коні їде, і що перекиньчиком кождий розумний чоловік погорджає! – Тобі же, пок. Николаю, най Бог простить всі твої прегрешенія і подасть тобі вічную пам’ять!!!»
Бажаєш дізнатися більше?
Замов екскурсію «Галицький сейм»!
