На сайті «Дієслово» прочитав статтю «Калейдоскоп стрийських аптек» (https://www.diyeslovo.info/kalejdoskop-strijskix-aptek/), в якій Орест Іваницький, її автор, детальніше зупинився на персоні Діонізія Халбазані, музиканта-аматора, власника аптеки і приватної лікарні в Стрию та гарної вілли за адресою вул. Олесницького, 14, де зараз знаходиться дошкільний заклад №4. Проте чимало інформації потребувало б уточнення. Отже, звідки в Стрию взявся цей, безумовно, обдарований чоловік з імпозантним прізвищем?
Прадід Діонісія Халбазані, Олександр Халбазані, прибув до Галичини ще далекого 1788 р. на посаду професора класичних мов (греки й латини) щойно відкритої державної гімназії в Станіславові і викладав там до 1811 р. 1810р. передчасно померла його дружина, донька дідича Йосифа з дому Ашендорф, відтак він подав заяву про вихід на пенсію у зв’язку із станом здоров’я. Міністерство освіти задовільнило клопотання професора О. Халбазані в той спосіб, що за свою сумлінну працю він отримав 50% пенсії і шляхетський титул. Відтак всі його нащадки користувалися придомком «де Добра» і повністю їхнє прізвище звучало «де Добра Халбазані».
З архівних документів, які мають відношення до О. Халбазані, до наших днів дійшли лише журнали успішності учнів станіславської гімназії, які зберігаються в Державному архіві Івано-Франківської обл. Учнем О. Халбазані був також Іван Вагилевич, якому професор ставив незмінно найвищі бали.
Після виходу на пенсію О. Халбазані переїхав до Чернівців, де займався адвокатурою, а саме відстоював майнові інтереси заможних буковинців у судах. Що свідчить про те, що він все ж здобув не філологічну, а юридичну освіту. Помер у Чернівцях 1825 р. і там був похований.
Подружжя Олександра і Халбазані мало п’ятеро дітей, з яких троє померли в дитячому віці. Донька Алойзія (народилася 1804 р.). 1829 р. вийшла заміж за Карла де Буц Сабо, орендатора маєтку в селі Рогізно на Жидачівщині, а син Дезидерій (1808 р. н.) став одним з перших (якщо не першим) аптекарем у Чернівцях. Зауважу, що в момент анексії Північної Буковини Австрією (1775) Чернівці були звичайнісіньким селом і особливо інтенсивно почали розвиватися в період автономії Буковини (1861 – 1918). Натомість до 1849 р. місто мало статус адміністративного центру окремого округу в складі Галичини. Магістр Віденського університету, Дезидерій обирався «королем» місцевого Куркового (стрілецького) товариства, а 1863 р. очолював Аптекарське товариство Буковини. Отже, саме Дезидерій Халбазані був засновником аптекарської династії Халбазані. Він помер 1876 р. у Вижниці.
Дезидерій і Емілія Халбазані (з дому Байль, донька броваря з м. Серет, тепер територія Румунії) мали двох синів, Діонісія (1841 року народження) і Карла (нар. 1843 р.), які теж здобули титули магістрів фармації Віденського університету. Діонісій відкрив аптеку в Вижниці, а Карл був власником аж двох аптек – у Козовій і Сторожинці.
Як стверджує О. Іваницький, невдовзі в Стрию трапилася трагедія. Старий аптекар Ґодцонер щось наплутав і помилково продав дружині місцевого адвоката не ті ліки. Споживши їх, вона померла. Відтак той правник розпочав наполягати, щоб Ґодцонер продав свою аптеку і виїхав зі Стрия назавжди. Ґодцонер змушений був погодитися. А хто ж були покупці? Ось так 1873 р. в Стрию і з’явилися брати Карл і Діонісій Халбазані. Придбавши прибутковий заклад Ґодцонера (найстарішу стрийську аптеку й приватну лікарню, закладену ще 1808 р.), вони продали свої аптеки в Вижниці, Сторожинці і Козовій, пов’язавши своє життя зі Стриєм.
Усі Халбазані були кволого здоров’я. 1882 р. у віці 35 літ померла дружина Карла Кароліна з дому Кестлер (донька міського хірурга Чернівців, була вдовою Корнила Рудницького, фармацевта в Заліщиках). А сам Карл був такий хворий, що 1886 р. попросив свого брата удочерити свою єдину доньку Марію (народилася 1880, інші його діти померли в дитячому віці). Карл Халбазані помер 1893 р. у санаторії для сухотників під Бєльсько-Бялою (Західна Галичина).
Розквіт фортуни Халбазані у Стрию пов’язаний з особою Діонісія де Добра Халбазані молодшого (1874 – 1924).
Варто здогадуватися, що якщо два попередні покоління роду Халбазані почувалися австрійськими німцями, то Діонісій-молодший вже почував себе поляком. Така вже була стрийська атмосфера – зрештою, міста русько-польського. Не перешкодило цьому й те, що по матері, Адольфіні з дому Стренґ, він теж був австрійським німцем. Зрештою, Діонісій-молодший навчався не в Віденському, а Ягайлонському університеті в Кракові, де склав докторат 1899 р., після чого став лікарем залізниці в Стрию.
Лікарі заробляли добре завжди. Значний дохід й спонукав Діонісія побудувати розкішну сецесійну віллу на сучасній вул. Олесницького, 14. Туди й переїхали 1902 р. сам Діонісій-молодший, його сестра Ервіна, двоюрідна сестра Марія та батько, Діонісій-старший.
Через кволе здоров’я Діонісій Халбазані-старший, хоч і не такий ще старий, був неспроможний провадити далі популярну аптеку. Тому разом з братом здавав її в оренду, принаймні, з 1886 р. А його син, хоч був повен енергії, не бажав втрачати посаду в залізничній лікарні. Зрештою, фармацевтом він не був, а увесь свій вільний час присвячував музиці. А ще точніше, був ентузіастом хорового співу. Діонісій Халбазані-молодший – член-засновник і диригент (!) двох стрийських музичних товариств – ім. Т. Костюшка і «Ґедзьба».
Діонізій-старший помер у Стрию 23 вересня 1911 р. Невдовзі розпочалася війна. 1915 р. на словацькому курорті Піщани померла Адольфіна, його дружина. Під час першої світової Діонісія Халбазані-молодшого мобілізували, він служив у військовому шпиталі, мав військові нагороди – медалі та орден. Проте війна підірвала його здоров’я. Він помер 17 листопада 1924 р. в віці 50 років на сухоти, проживши рівно стільки ж, скільки прожив його стрийко Карл. Ще раніше, 1919 р., на 48 році життя померла Ервіна Халбазані – його сестра.
Оскільки подружжя Діонісія і Софії Халбазані (українка з дому Івашкевич, донька залізничного урядника з Долини) було бездітним, само собою постало питання – а що робити з родинним майном? Тож Діонісій заповів свою гарну віллу дітям Стрия, створивши благодійну фундацію. До цієї справи долучилася також сестра Ервіна. Зараз тут діє дошкільна дитяча установа №4.
А що ж сталося з Марією, донькою Карла, яку Діонісій-старший удочерив і виховував разом з своїми дітьми? 1904 р. дівчина посварилася із своєю родиною і покинула Стрий назавжди. Причиною було кохання, яке її родина не схвалила. Марія осіла в Кракові, де працювала на головній пошті. 1905 р. народила сина Станіслава. Так була започаткована краківська гілка роду Халбазані. Хоч заміж вона так і ніколи не вийшла, прожила довго і померла 1959 р.
Всіх, однак, пережила Софія Івашкевич, вдова Діонісія Халбазані-молодшого. 15 лютого 1930 р. вона вийшла заміж вдруге – за Марія Айхмюллера, представника ще однієї славної аптекарської родини зі Стрия, бізнес-партнерів Халбазані; а вже 21 вересня того ж року у віці 44 роки її другий чоловік помер на закрут кишок. Більше вона заміж не виходила. Але жила безбідно та, мабуть, щасливо. Одна з перших автомобілісток Стрия. Померла 1971 р. у Перемишлі у віці 88 років. Очевидно, ґени мала добрі.
На фото: Аптекарські родини Халбазані й Айхмюллерів. Сидять, зліва направо: Марія Айхмюллер з дому Стренґ (1861 – 1929) з сином Йосифом Айхмюллером (1901 – 1975), Адольфіна Халбазані з дому Стренґ (1851 – 1919), Діонісій Халбазані-старший (1843 – 1911). Стоять: Марій Айхмюллер (1886 – 1930), полковник Володимир Врбка (1873 – 1933) з дружиною Ервіною з дому Халбазані (1872 – 1919), Діонісій Халбазані-молодший (1874 – 1924). Фотоательє З. Фрея, Стрий, 1906 рік.
Ігор Чорновол
